- ||| Медичний центр "ІНТЕРСОНО"

Що таке допоміжні репродуктивні технології при лікуванні людського безпліддя?

Допоміжні репродуктивні технології, відповідно до Загальних положень Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 771 від 23 грудня 2008 року, є методами лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до переносу їх у матку реципієнта здійснюються в умовах in vitro. Право на лікування методами ДРТ, відповідно до статті 281 «Право на життя» Цивільного кодексу України, мають особи (повнолітні жінки та чоловіки) з медичними показаннями щодо цього. Питання лікування безпліддя допоміжними репродуктивними технологіями також врегульовані у статті 48 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», яка встановлює, що штучне запліднення та імплантація ембріона здійснюються за медичними показаннями в умовах забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. 39-а Всесвітня медична асамблея, яка пройшла у Мадриді (Іспанія) у жовтні 1987 року, визнала, що запліднення in vitro та трансплантація ембріона є медичними методами лікування безпліддя.

Які допоміжні репродуктивні технології дозволено в Україні?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) передбачає можливість застосування наступних методик: контрольована стимуляція яєчників для отримання ооцитів; отримання сперми; інсемінація ооцитів та культивування ембріонів – запліднення in vitro (ЗІВ), включаючи ін’єкцію одного спермія в цитоплазму ооцита (ІКСІ – ICSI-Intacytoplasmic Sperm Injection); перенесення ембріонів в порожнину матки жінки; внутрішньо маткова інсемінація спермою; використання донорських статевих клітин та ембріонів; сурогатне материнство.

Хто має право надавати послуги з лікуванням методами допоміжних репродуктивних технологій?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) встановлює, що послуги з лікуванням методами допоміжних репродуктивних технологій мають право надавати лише акредитовані заклади охорони здоров’я. Така акредитація здійснюється Міністерством охорони здоров’я України та має на меті підтвердити рівень медичних послуг з присвоєнням відповідної категорії. Необхідними умовами для акредитації є наявність у медичного закладу ліцензії МОЗУ на відповідні види медичної практики, матеріальної бази та достатнього досвіду у медичного персоналу.

Що таке запліднення In Vitro?

Запліднення in vitro («запліднення в склі (пробірці)», «штучне запліднення», англ., in vitro fertilisation) є методом лікування безпліддя допоміжними репродуктивними технологіями відповідно до частини 3 Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року). Суть метода «запліднення in vitro» полягає у медичній допомозі пацієнтам отримати вагітність для народження дитини. Медичний заклад здійснює процедури для отримання репродуктивних клітин пацієнтів, інсемінації ооцитів (запліднення яйцеклітин) та культивування ембріонів у лабораторних умовах, надалі переносить ці ембріонів у тіло жінки для настання вагітності. При цьому чинним законодавством України дозволяється використання донорських репродуктивних клітин (яйцеклітин та сперміїв), та, при потребі, послуг іншої жінки (сурогатної матері) для виношування вагітності та народження дитини.

Чи може бути гарантованим позитивний результат (настання вагітності) при застосуванні методів ДРТ?

Застосування допоміжних репродуктивних технологій не завжди призводить до настання вагітності. Медичний заклад, який надає послуги з ДРТ, не може обіцяти пацієнтам більший чи менший відсоток імовірності вагітності. Незалежно від загальної статистики настання вагітності у конкретної пацієнтки передусім залежить від професійності медичних працівників, психологічної настроєності пацієнтів та дотримання пацієнтами настанов та рекомендацій лікарів.

Чи можна обирати донора статевих клітин? Чи може бути донором родич?

Пацієнти можуть обирати донорів статевих клітин. Донор обирається пацієнтом за фенотипічними ознаками, які містяться у базі даних клініки. Пацієнт також може запропонувати особу донора, що є знайомою йому, у тому числі з кола своїх родичів. Запропонований пацієнтом донор повинен пройти обстеження в клініці для встановлення його відповідності медичним критеріям відбору.

Чи послуги донора статевих клітин є платними?

Послуги донора статевих клітин, наданого з бази даних клініки, є безкоштовними для пацієнтів. Всесвітня медична асоціація категорично засуджує будь-яку торгівлю статевими клітинами чи ембріонами. Донорські статеві клітини, надані клінікою для лікування її пацієнтів, передаються пацієнтам лише у зв’язку з їх лікуванням та безкоштовно.

Які права має донор статевих клітин стосовно дитини?

Донор статевих клітин (яйцеклітин, сперміїв) та ембріонів, згідно з чинним законодавством України, не набуває юридичних прав стосовно дитини, народженої завдяки використанню таких клітин. З моменту отримання клінікою донорських статевих клітин чи ембріонів до клініки переходить право на розпорядження цим біологічним матеріалом з дотриманням анонімності особи донора стосовно пацієнтів, а також конфіденційності відомостей про пацієнтів та їх дитину стосовно донора. Сімейний кодекс України заперечує можливість встановлення донором батьківства (материнства) стосовно дитини, народженої за допомогою допоміжних репродуктивних технологій з його репродуктивних клітин.

Скільки зазвичай ембріонів може бути перенесено за один раз?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) встановлює що одноразово в організм жінки може бути перенесено 1-2 ембріони, а у складних випадках – не більше трьох ембріонів.

Що таке генетична спорідненість дитини з бажаними батьками, для яких таку дитину народила сурогатна мати?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) встановлює, що при реєстрації народження дитини, народженої сурогатною матір’ю, слід надати довідку про генетичну спорідненість дитини, щонайменше, з одним із батьків. Із змісту вказаної Інструкції йдеться про документ, який належно підтверджує, що дитина має генетичний зв’язок з одним із батьків (походить від нього). Іншими словами, при заплідненні репродуктивних клітин має бути використана власна статева клітина чоловіка або жінки, які проходять лікування і заявляють про своє батьківство. Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій не заперечує можливості видачі такого документу самим медичним закладом, який проводив лікування.

Чи можна використовувати одночасно жіночі та чоловічі донорські статеві клітини?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) допускає можливість використання при лікуванні одночасно жіночих та чоловічих донорських статевих клітин, за винятком випадків залучення до програм ДРТ сурогатних матерів.

Чи можна використати донорський ембріон для народження дитини?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) допускає можливість використання при лікуванні донорських ембріонів. Такі ембріони надаються пацієнтам клінікою з власного банку, у якому вони залишаються після проведення успішного курсу лікування інших пацієнтів, та лише за згодою цих пацієнтів.

У яких випадках залучаються сурогатні матері?

Вимоги до сурогатних матерів. У випадку, коли пацієнтка, з огляду на стан здоров’я, не може виносити вагітність, для виношування вагітності і народження дитини, за згодою пацієнтів, клініка залучає сурогатну мати – іншу жінку, яка погодилась виносити вагітність для безплідних пацієнтів. Стан здоров’я сурогатної матері повинен оцінюватись не нижче показників, встановлених Інструкцією про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року), у тому числі вона повинна мати своїх дітей, бути у віці не старшою за 36 років, не мати спадкових захворювань, та мати сприятливу сімейну обстановку для виношування вагітності.

Які обмеження існують для пацієнтів, що вирішили скористатись послугами сурогатної матері?

Подружжя має право скористатись послугами сурогатної матері з підстав, аналогічно до ситуацій, в яких застосовуються інші методи ДРТ, тобто лише за медичними показаннями. Законодавство України не передбачає можливості скористатись послугами сурогатної матері з інших, не медичних мотивів (соціальних, культурних, релігійних і т.п.).

Чи є вікові обмеження при лікуванні безпліддя з використанням своїх яйцеклітин і донорських?

Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року), а також інші акти чинного законодавства України не містять максимальних вікових обмежень для пацієнтів, які вирішили скористатись послугами сурогатної матері.

Чи укладають пацієнти та сурогатна мати договір?

Послуги сурогатної матері є частиною медичних послуг клініки, які отримують пацієнти. Діяльність сурогатної матері є добровільним вчинком. Обов’язковість виконання сурогатною матір’ю своєї функції ґрунтується на внутрішньому переконанні жінки та її морально-психологічному настрою, що є результатом спільної роботи лікарів, психологів та правників.

Чи може сурогатна мати виносити та народити дитину для одинокої жінки чи одинокого чоловіка?

Відповідно до Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) допоміжні репродуктивні технології методом сурогатного материнства застосовуються за медичними показаннями. Безплідна жінка, яка не перебуває у шлюбі, може отримати донорські клітини (яйцеклітини, ембріони), які, в свою чергу, можуть бути використані для переносу в організм сурогатної матері з метою виношування та народження дитини. Реєстрація народження дитини та запис її матір’ю жінки, яка проходила лікування, може викликати труднощі, оскільки така ситуація, не врегульована достатньо чинним законодавством України. Медичні показання для застосування ДРТ методом сурогатного материнства містять перелік обставин, що стосуються жінки, та не згадують про обставини у чоловіка. З цього можна зробити висновок, що одинокий чоловік, навіть, якщо він потребує лікування від безпліддя, не має підстав (показань) для сурогатного материнства. Проте, право чоловіка на батьківство таке ж невід’ємне, як і право жінки на материнство. Згадана Інструкція № 771 не встановлює заборони у отриманні одиноким безплідним чоловіком донорських ооцитів (яйцеклітин) з лікувальною метою та не збороняє застосування до одинокого чоловіка методик ДРТ для народження дитини. Сімейний кодекс України допускає можливість реєстрації народження дитини лише з одним із батьків, зокрема з батьком. Проте, питання реєстрації дитини, народженої сурогатною матір’ю, з одним лише батьком, незалежно від обставин, за яких виникла така ситуація, залишаються не врегульовані у Сімейному кодексі. Тому, реєстрація народження такої дитини може викликати труднощі.

Чи можна обирати сурогатну мати? Чи може бути сурогатною матір’ю родичка (знайома)?

Пацієнти, які потребують послуг сурогатної матері, не є обмежені у виборі жінки, яка виносить вагітність та народить дитину. Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (Наказ МОЗУ № 771, 23 грудня 2008 року) встановлює лише, що така жінка (сурогатна мати) повинна бути повнолітньою та дієздатною, мати власну здорову дитину, не мати медичних протипоказань. Ця жінка повинна дати письмову згоду. Родинні зв’язки сурогатної матері з пацієнтами не є перешкодою для участі у програмі сурогатного материнства. За допомогою при виборі пацієнти можуть звернутись до картотеки сурогатних матерів клініки.

Як оформляються відносини з сурогатною мамою? Як оплачуються послуги сурогатної матері?

Перед початком програми сурогатного материнства сурогатна мати дає письмову згоду на проведення щодо неї відповідних медичних процедур (медичного втручання), заяву про те, що вона не матиме прав на народжену нею дитину. Сурогатна мати також складає засвідчену нотаріусом письмову згоду на запис подружжя батьками дитини. Чинне законодавство не містить регулювань, які б відносили послуги сурогатної матері до підприємництва чи до іншого виду діяльності. Оскільки послуги жінки, як сурогатної матері, носять добродійний характер, питання розміру та форми винагороди сурогатної матері може вирішуватись у кожному випадку індивідуально. При реалізації програм сурогатного материнства клініка співпрацює з благодійною організацією, яка здійснює виплати благодійної допомоги сурогатним матерям.

Як пацієнти можуть бути впевнені в здоровому способі життя сурогатної матері під час вагітності?

Умовою участі жінки у лікувальній програмі як сурогатної матері є дотримання нею правил ведення здорового способу життя, а також інших правил: дотримання настанов та рекомендацій лікаря, заборона вчинення будь-яких дій, які можуть зашкодити інтересам біологічних батьків чи здоров’ю плода в утробі, регулярне спілкування з координатором лікувальної програми, а також регулярне інформування про стан справ. Нагляд за дотримання описаних правил здійснює координатор програми сурогатного материнства – благодійний фонд.

Чи можуть пацієнти відвідувати сурогатну матір в будь – який час під час вагітності?

Подружжя-пацієнти можуть постійно контактувати з сурогатною матір’ю з дотриманням рекомендацій координатора програми сурогатного материнства, а також виявляючи повагу до особистого життя жінки.

Чи відповідає сурогатна мати за «невиконання» своїх функцій?

Чинне законодавство України не передбачає відповідальність сурогатної матері за невиконання взятих на себе функцій (настання та виношування вагітності, народження дитини). Проте, таке «невиконання» може завдати шкоди пацієнтам чи їхній дитині, що може бути підставою для покладення на сурогатну матір обов’язку відшкодування завданих збитків.

Як діяти генетичним батькам, якщо сурогатна мати не завагітніла в результаті переносу ембріона в її тіло.

Якщо внаслідок переносу ембріона в тіло сурогатної матері вагітність не наступила, пацієнти мають право повторити спробу переносу ембріона тій ж сурогатній матері або обрати нову сурогатну мати.

Хто є матір’ю дитини, народженої сурогатною мамою? Чи потрібно всиновлювати таку дитину?

Відповідно до статті 123 Сімейного кодексу України батьками дитини є подружжя, чий ембріон був перенесений сурогатній матері для народження дитини, незалежно від того, чи використовувались при цьому донорські статеві клітини. Відповідно, матір’ю дитини є жінка, яка проходила лікування за методами ДРТ. Запис подружжя батьками дитини здійснюється при реєстрації народження на підставі статті 123 Сімейного кодексу України, при цьому всиновлення не потребується. Спір про материнство жінки, яка записана матір’ю дитини відповідно статті 123 Кодексу, не допускається.

Які права має сурогатна мати стосовно народженої нею дитини?

Чинне законодавство України не встановлює юридичного зв’язку між сурогатною матір’ю та народженою нею за допомогою ДРТ дитинною. Сурогатна мати не має материнських прав щодо цієї дитини. Сурогатна мати не може подавати у майбутньому позов про оспорювання материнства жінки, яка записана матір’ю дитини у свідоцтві про народження дитини.

Чи може сурогатна мати не віддати дитину її генетичним батькам?

Сурогатна мати не має юридичних прав на народжену нею з допомогою ДРТ дитину. Дії сурогатної матері, як і будь-якої іншої особи, яка притримує дитину поза волею батьків дитини є незаконним.

Коли сурогатна мати передає дитину бажаним (генетичним) батькам?

Сурогатна мати передає дитину генетичним батькам на їх вимогу (в пологовому будинку негайно після народження, чи в інший час).

Як зареєструвати народження дитини в органах РАГСу, якщо дитина народжена за допомогою репродуктивних технологій?

Порядок реєстрації батьками народження дитини, народженої за допомогою ДРТ, в органах РАГСу не відрізняється від звичайного порядку. Для реєстрації дитини, народженої сурогатною матір’ю, додатково подається засвідчена нотаріусом письмова згода сурогатної матері на запис подружжя батьками дитини, а також довідка про генетичну спорідненість дитини з батьками чи з одним із них.

Чи може сурогатна мати залишити собі дитину, від якої відмовились біологічні батьки?

Відмова генетичних батьків у будь-якій формі від дитини не є законною підставою для визнання материнства за сурогатною матір’ю.

Чи можуть донор, сурогатна мати чи чоловік сурогатної матері оспорювати батьківство дитини, народженої за допомогою методик ДРТ?

Якщо вагітність є наслідком застосування методик ДРТ, батьками дитини можуть бути записані лише жінка та чоловік, які проходили лікування за програмами допоміжних репродуктивних методик. Відповідно до статей 136 та 138 Сімейного кодексу України позови про оспорювання батьківства при застосування ДРТ не допускаються.

Чи може держава оплачувати пацієнтам лікування безпліддя за допомогою методик ДРТ?

Лікування від безпліддя методами ДРТ може здійснюватись за бюджетні кошти у державних закладах охорони здоров’я України. Таке лікування відбувається на підставі рішення комісії міністерства охорони здоров’я відповідно до Порядку, затвердженого наказом МОЗ України № 579 від 29 листопада 2004 року.

Чи мають пацієнти податкові пільги у разі сплати ними вартості лікування безпліддя за допомогою методик ДРТ?

Відповідно до п.п. 166.3.6. Податкового кодексу України N 2755-VI оплата допоміжних репродуктивних технологій зменшує оподатковуваний доход платника податку (податкова знижка), з якого сплачується податок. Отже, загальна сума податку буде зменшена.

Чи можуть біологічні батьки отримати передбачені законодавством виплати при народженні дитини?

Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ, не виключає з числа сімей, які мають право на отримання державної допомоги при народженні дитини, сім’ї у яких народилась дитина при застосуванні методів ДРТ і не обмежує їх у правах будь-яким іншим чином.

Чи можуть іноземці отримати послуги ЗІВ в Україні?

Іноземці не обмежені у правах на лікування та застосування методів ДРТ в Україні. Реєстрація дитини іноземців, народженої в Україні методами ДРТ, відбувається згідно з законами України.

Скільки потрібно здійснити візитів іноземним пацієнтам в рамках Сурогатної Програми в Україну?

Подружжя, яке вирішить скористатись послугами сурогатної матері в Україні і яке матиме намір особисто контактувати з сурогатною матір’ю протягом усього терміну вагітності, потребуватиме неодноразового в’їзду в Україну протягом, щонайменше, 10 – 12 місяців (терміну лікувальної програми). При цьому, якщо йдеться про громадян країн, з якими Україна уклала угоди про безвізовий в’їзд, загальний строк їх перебування в Україні не повинен перевищувати 90 днів протягом 6 місяців з дати в’їзду, а у випадку наявності в’їзної візи – відповідно до умов візи. Кількість візитів в Україну залежить від потреб самого подружжя.

Громадянином якої країни є дитина, народжена сурогатною матір’ю в Україні для генетичних батьків – іноземців?

Дитина, народжена українською сурогатною матір’ю для генетичних батьків-іноземців, може набути громадянство за громадянством цих батьків відповідно до міжнародних угод та національного законодавства про громадянство країни походження цих іноземних батьків. Громадянство сурогатної матері не впливає на громадянство дитини.

Які документи необхідні для реєстрації дитини (для пацієнтів які не є громадянами України)?

При реєстрації народження дитини в державному органі реєстрації актів громадянського стану Міністерства юстиції України іноземці, крім заяви про реєстрацію народження, довідки з пологового будинку, довідки клініки IVF про генетичну спорідненість дитини з біологічними батьками та письмової заяви сурогатної матері про згоду на запис батьками дитини, надають переклади своїх паспортів та документу (чи запису у паспорті) про шлюб на українську мову, відомості про місце своєї реєстрації (тимчасового проживання) в Україні. Надалі ці іноземці можуть звернутись в офіційне представництво своєї держави в Україні для отримання проїзного документа на дитину та вивезення дитини за межі України. Реєстрація народження дитини повинна бути проведена протягом місяця з дня народження дитини. Реєстрація та видача свідоцтва про народження органами РАГСу України здійснюється протягом кількох робочих днів з дати подання заяви. Термін отримання проїзних документів в офіційних представництвах (посольствах, консульствах) іноземної держави в Україні залежить від правил іноземної держави.

Як іноземці можуть вивезти дитину, народжену в Україні за допомогою репродуктивних технологій, у свою країну, якщо законодавство цієї країни у питаннях застосування репродуктивних технологій відмінне від українського?

Для уникнення конфлікту при вивезенні іноземцями своєї дитини, народженої методами ДРТ, за межі України їм слід перед початком програми ДРТ з’ясувати в міністерстві закордонних справ у своїй країні (офіційному представництві іноземної держави в Україні) чи у правових радників питання, пов’язані з в’їздом у свою країну дитини та отримання, за необхідності, відповідних в’їзних документів на дитину. Для перетину українського кордону при виїзді з України іноземним батькам слід мати, крім свідоцтва про народження, виданого органами РАГС України, також проїзний документ на дитину, виданий консульством відповідної держави в Україні.

Нормативно-правове регулювання діяльності з застосування допоміжних репродуктивних технологій при лікуванні людського безпліддя?

Діяльність з застосування ДРТ при лікуванні безпліддя врегульована у наступних нормативно-правових актах: Положення про запліднення і трансплантацію ембріонів, прийняте 39-ю Всесвітньою медичною асамблеєю у Мадриді (Іспанія) у жовтні 1987 року Цивільний кодекс України (стаття 281 «Право на життя») Сімейний кодекс України (стаття 123 «Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій») Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (стаття 48 «Штучне запліднення та імплантація ембріона») Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затверджена наказом МОЗ України № 771 від 23 грудня 2008 року Порядок направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти, затверджений наказом МОЗ України № 579 від 29 листопада 2004 року